ГРУПОВІ ФОРМИ РОБОТИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ТА КОМУНІКАТИВНОСТІ ВМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Тема. “Групові форми роботи як засіб розвитку пізнавальної активності та розвитку комунікативних вмінь молодших школярів".
Мета. За допомогою групових методів і прийомів вчити дітей пізнавати навколишній світ та здобувати нові знання. Розвивати комунікативні здібності учнів, критичне мислення, адекватну самооцінку й відповідальність, здатність до кооперації та праці. Виховувати взаємоповагу, толерантність.
Сучасна початкова освіта зазнає радикальних змін. Відповідно до Концепції дванадцятирічної загальноосвітньої школи вектор національної системи освіти спрямовується в площину цінностей особистісного розвитку, що зумовлює принципову необхідність переосмислення тих чинників, від яких залежить якість навчально-виховного процесу. Сьогодні гостро постала проб-лема підвищення рівня активності, самостійності та творчості молодших школярів у процесі навчання, триває пошук резервів підвищення якості знань учнів та виховання всебічно розвиненої особистості.
Важливу роль у вирішенні зазначених вище проблем відіграють форми навчальної діяльності школярів. Зокрема, використання в навчально-вихов-ному процесі початкової школи групової роботи полегшує процес засвоєння учнями програмного матеріалу, викликає інтерес до навчання, розвиває пізнавальну активність молодших школярів. Діти вчаться аналізувати інфор-мацію, планувати власну діяльність, самостійно розв´язувати навчальні задачі, придумувати нові ідеї та реалізувати їх.
У працях провідних науковців та методистів знаходжу описи роботи школярів у групах. Слід зауважити, що на сьогодні немає одностайності у визначенні терміна "групова робота". За В.Котовим, групова робота полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем завдань, спільному плануванні роботи,обговоренні й виборі способів вирішення навчальних завдань, взаємодопомозі, співробітництві, самооцінці. Х. Ліймейс вважає, що групова робота - це "така організація роботи, під час якої клас ділиться для виконання того чи іншого завдання на групи по 3-8 осіб - частіше всього по чотири особи. Завдання дається групі, а не окремому учневі. Різновидом групової праці є робота пар учнів. На думку В.Римарен-ко, групова робота "базується на соціально-типових властивостях (особли-востях, характеристиках), притаманних групі учнів як частині класу, і харак- теризується одночасно виконанням диференційованих для груп завдань".
М.Виноградова та І.Первін так визначають приблизну структуру групових занять:
1. Вступна частина:
а) постановка пізнавального завдання (проблемної ситуації);
б) інструктаж щодо послідовності роботи;
в) роздавання дидактичного матеріалу групам.
2. Групова робота:
а) знайомство з матеріалом, планування роботи в групі;
б) розподіл завдань у середині групи;
в) індивідуальне виконання завдання;
г) обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;
д) обговорення спільного завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення);
е) підбиття підсумків групового завдання.
3. Заключна частина.
а) повідомлення про результати роботи в групах;
б) аналіз виконання пізнавального завдання;
в) загальний висновок про групову роботу і досягнення поставленого завдання (вирішення проблемної ситуації).
Основні способи об’єднання школярів у групи
Способів утворення груп існує багато, і вони значною мірою визначають те, як відбувається робота і яким буде результат.
ЗА БАЖАННЯМ
Об´єднання в групи відбувається за взаємним вибором. Завдання на формування груп може подаватися у двох основних варіантах: "Об´єднайтеся у групи по…", "Об´єднайтеся у…рівні групи".
Такий спосіб можна успішно використовувати, якщо вчитель добре знає клас і розуміє, що стоїть за бажанням учнів працювати разом, або у випадку, коли діти лише навчаються працювати в групі і важливішим є процес, а не результат.
Навчання відбувається легше і комфортніше в групі емоційно близьких людей. Згодом можна ускладнити процедуру вибору за бажанням: запропонувати учням об´єднатися у пари-трійки за бажанням, а потім за допомогою жеребкування об´єднати їх у кілька більших груп.
ВИПАДКОВИМ ЧИНОМ
Група, сформована таким чином, характеризується тим, що в ній об´єднуються учні, які за інших обставин ніяк не взаємодіють. Робота в такій групі розвиває у школярів здатність прилаштуватися до різних умов діяльності й до різних партнерів. Проте можливі і конфлікти. Іноді у разі стійкого протистояння учасників варто дещо змінити склад групи. У цілому цей метод формування груп дуже корисний для навчання учнів співпрацювати. Способи формування "випадкової" групи: жеребкування, об´єднання учнів, які сидять поряд (в одному ряду, в одній половині класу);за допомогою імпровізованих "фантів"…
ЗА ПЕВНОЮ ОЗНАКОЮ
Ознаку визначає вчитель або обраний учасник. Так, можна об´єднати за першою буквою імені (голосна-приголосна), відповідно до пори року, коли народився, за кольором очей тощо. За цього способу об´єднуються діти, які рідко взаємодіють один з одним, але він одразу визначає спільну ознаку, що зближує учнів.
ЗА ВИБОРОМ "ЛІДЕРА"
(капітана)
Лідера обирає вчитель (або клас колективно), а він збирає групу. Тут може бути кілька способів: лідери виходять до дошки і почергово називають імена учнів, яких хочуть взяти до своєї групи. Як правило, школярі насамперед обирають тих однокласників, які справді здатні праювати й досягти результату. Хоча й симпатії тут також враховуються.
ЗА ВИБОРОМ УЧИТЕЛЯ
Учитель сам створює групи, роз´яснюючи тим самим певні педагагічні завдання. Він може об´єднати в групи учнів з однаковим темпом роботи, інтелектуальними здібностями або створити рівні за силами групи.
ОСНОВНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ В РОБОТІ В ГРУПІ
1. Неприпустима пара з двох "слабких" учнів!
2. Дітей, які з будь-яких причин відмовляються сьогодні працювати разом, не можна примушувати виконувати спільну роботу (завтра варто запропонувати їм знову сісти разом).
3. Якщо хтось забажав працювати один, учитель дозволяє йому відсісти й не дозволяє
собі жодного прояву невдоволення, тим більше публічних оцінок (але наодинці з дитиною намагається зрозуміти її мотиви й заохочує комусь допомогти).
4. Не варто займати дітей спільною роботою більше ніж 10-15хвилин уроку (приймальні в 1класі): це може привести до підвищення втомлюваності.
5.Не можна вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша. Боротися потрібно лише зі збудженими викриками, розмовами на повний голос. Але "боротися" - м´яко: шестирічки не в змозі тривалий час утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням. Корисно ввести "шумомір"- звуковий сигнал, що сповіщає про перевищення припустимого рівня шуму.
6.Не можна карати дітей позбавленням права брати участь у груповій роботі. Достатнім покаранням кривднику буде відмова партнера сьогодні працювати з ним. Кривдник сам має знайти собі товариша для роботи на уроці (домовитися на перерві й сповістити вчителя).
Характерні групи групової взаємодії
1.Співробітництво - МИ так само важливо, як і Я !
2.Я можу досягти своєї мети, коли ти досягаєш своєї.
3.Груповий успіх залежить від успіху та зусиль усіх членів.
4.Ми розраховуємо один на одного.
5.Оцінювання залежить від прийняття критеріїв.
Під час організації групової роботи ефективність навчання залежить від сприятливого емоційного клімату мікрогрупи, психологічного стану, який сприяє взаєморозумінню спільної діяльності, що пов´язана із спільною зацікавленостю та довірою однієї та іншої сторін взаємодії.
Групова робота сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів. Навіть у невеликих класах робота з цілим класом дозволяє окремим учням "заховатися" за спинами інших дітей. Групова робота майже рівномірно покладає відповідальність за свої дії та результати на кожного члена групи. У невеликій групі важко "захова- тися".
Кожний учень класу має свої індивідуальні потреби та здібності, які відсутні в інших. Невеликі групи допомагають учням із різними здібностями і рівнями вмінь досягти своєї мети. Тому створюю невеликі групи і даю їм різноманітні завдання, враховую їх вік, культурний рівень, зацікавленість…
Робота в групах передбачає діалог, тому розташовую учнів таким чином, щоб вони мали змогу бачити очі співрозмовника, могли вести обговорювання. Під час такого виду роботи в дітей виникає готовність залучитися до навчальної взаємодії.
Важливість та ефективність співпраці молодших школярів не викликає сумнівів, однак потребує від учителя ґрунтовного підходу до її впровадження. Варто врахувати, що для першо-класників характерний низький рівень загаль-ноосвітніх умінь і навичок, соціалізації, самості-йності тощо. Тому на початковому етапі впрова-дження групової роботи працюю над формуванням у дітей необхідних умінь і навичок. Необхідно, щоб школярі усвідомили, що успішність викона-ння завдання залежить від їх вміння співпра-цювати. Учитель має навчити слухати, не переби-ваючи співрозмовника (дослуховувати до кінця); стримувати негативні емоції (гнів, роздратування); толерантно критикувати товариша (не виявляти зверхності, не вживати образливих слів); зрозу-міло висловлювати власну думку (спочатку добре подумати – потім говорити, уникати слів – парази-тів, говорити в міру голосно, чітко не поспіша-ючи); при зверненні до товариша демонструвати оптимальну позу для спілкування (правильна осанка, голова повернена до співрозмовника, погляд в очі). Розпочала проводити групову роботу в 1 класі. Ось такі ігри та ігрові прийоми використовую на уроках налагодженню приязних стосунків сприятиме застосування таких ігрових прийомів.
1. Ігрові прийоми з візуальним контактом погляду.
«Вітання» (для пари)
Учитель називає час доби – «ранок», «день», «вечір», а діти відповідним чином вітаються, звертаючись до товариша, наприклад: «Доброго ранку, Марійко!»
«Веселі зайчики» (для пари)
Школярі повертаються один до одного, зустрічаються поглядами і показують зайчиків: ставлять руки над головою і ворушать «вушками»(кистями рук).
«Підморгни товаришеві» (для пари)
Кожен учень повертається до товариша і підморгує йому.
«День - ніч» (для пари)
Діти повертаються один до одного. За командою вчителя «ніч» - затуляють обличчя руками, за командою «день» - зустрічаються поглядом з товаришем.
«Хто швидше» (для пари)
Діти повертаються в протилежному один до одного напрямку. За командою вчителя потрібно повернутися до товариша і зустрітися з ним поглядом
«Піжмурки» (для пари)
Діти лягають обличчям на парти і затуляють голову руками. За командою вчителя «Раз, два, три! Товариша знайди!» учні зустрічаються поглядом зі своєю парою.
2. Ігрові прийоми з динамічними дотиками, потисканням рук, дотиками долонями.
« Долоньки» (для пари)
Діти повертаються один до одного і плескаються долоньками: спочатку своїми, потім разом із сусідом.
«Мізинчики - братики » (для пари)
Учитель пропонує дітям привітатися мізинцями (аналогічно потисканню рук)
«Погойдай сонячного зайчика » (для пари)
Діти роблять руками «стільчик» і «гойдають» на ньому сонячного зайчика.
« Пилочка» (для пари)
Діти повертаються один до одного, беруться за руки і «ріжуть» «пилочками», тобто здійснюють рухи руками вперед – назад.
« Печу бабку» (для пари)
Діти повертаються один до одного, беруться за руки і промовляють віршик:
Печу, печу бабку,
Саджу на лопатку –
Шусть у піч!
Одночасно з промовлянням вірша відбувається імітація відповідних рухів: спочатку похитування руками, потім витягування рук до протилежного краю парти.
« Ланцюжок»
(для пари)
Діти повертаються один до одного, беруться за руки і тягнуться якнайвище.
« Один за всіх і всі за одного!»
(для четвірки)
Пара дітей повертається до пари, яка сидить позаду них. Учні по черзі простягають руки вперед, ставлять долоні одна на одну і промовляють девіз: «Один за всіх і всі за одного!»
« Надуваємо кульку»
(для пари або четвірки)
Діти повертаються один до одного, беруться за руки в показують, як збільшується повітряна куля, що надувається (роблять коло руками, поступово збільшуючи його).
« Швидкі долоньки »
(для четвірки)
Діти разом утворюють коло руками (не беручися за руки, а кладуть долоні на одну: кожна ліва рука знизу, а права - зверху), потім плескають долоньками по колу.
Одним із дієвих засобів є показова робота пар біля дошки, за якою спостерігають усі учні класу. Це можуть бути різноманітні ігрові прийоми або ігри, які поступово ускладнюються. У всіх випадках спільним є те, що вчитель спочатку повідомляє школярам правила гри. Ускладнення полягає в тому що:
1. Спочатку вчитель викликає до дошки одного школяра і сам грає роль учасника пари. Учитель – ведучий, учень виконує завдання.
2. Учитель знову викликає до дошки одного школяра і сам грає роль учасника пари, однак відмінність від попереднього варіанту полягає в тому, що після вчителя ведучим стає учень.
3. Учитель викликає до дошки двоє учнів, які по черзі грають роль ведучого.
Тобто відбувається поступовий перехід до рівноправної взаємодії гравців:
Учитель – учень – учитель – учень – учитель – учень.
На конкретному прикладі це виглядає так.
Гра «Пори року»
Варіант І.
Учитель викликає до дошки одного учня і сам грає роль учасника пари. Він називає слова, а учень плескає в долоні, коли чує назви пір року.
Варіант ІІ.
Учитель викликає до дошки двох учнів. Спочатку один школяр називає слова, інший – плескає в долоні, коли чує назви пір. Року. Потім учні міняються ролями.
Варіант ІІІ
Учитель викликає до дошки двох учнів. Спочатку один школяр називає слова, інший – плескає в долоні, коли чує назви пір року. Потім учнів міняються ролями.
Варто зауважити, що через деякий час, якщо вчитель побачить, що сильні учні можуть впевнено грати роль ведучих, можна переходити до спрощеного алгоритму впровадження нової гри, розпочинаючи з варіанту «Учитель – учень – учитель – учень – учитель – учень».
Для формування в молодших школярів уміння співпрацювати доцільно застосовувати для показової роботи пар такі ігри:
1. Виховання почуття відповідальності та довіри.
Гра «Дід Панас навпаки»
Учитель викликає до дошки двох школярів. Першому з них зав’язують непрозорою хустиною очі, а другий учень має провести товариша до заданого місця в класі так, щоб той ні до чого не доторкнувся.
2. Формування вміння уважно слухати товариша (концентрувати увагу на товаришеві)
Гра «Що змінилося?»
Учитель викликає до дошки двох школярів і пропонує одному з них уважно розглянути свого товариша. Потім учень відвертається, а вчитель вносить зміни у зовнішній вигляд іншого (для дівчинки це може бути додаткова прикраса для волосся тощо). Учень повертається і каже, що змінилося.
Потім учитель викликає іншу пару.
Гра «Дзеркало».
Гра проводиться попарно. Потрібно повторювати один за одним, пози, погляди. Спочатку вчитель сам грає роль учасника пари, а потім викликає до дошки двох школярів, один з яких показує, що потрібно роботи, а інший – «віддзеркалює».
Орієнтовні варіанти завдань:
1. повтори рухи тіла (зігнутися, випрямитися, присісти, руки в боки або в той самий бік).
2. Подивитися у тому ж напрямку, що й товариш (вверх, вниз або в той самий бік).
Гра «Луна»
Правила гри аналогічні правилам гри «Дзеркало».
Орієнтовні варіанти завдань: повтори слова, голосні звуки, нескладний ритм тощо.
Гра «День - ніч»
Учитель спочатку викликає до школи одного школяра, сам грає роль учасника гри. Педагог дає команди, учень їх виконує. За командою «ніч» потрібно заплющити очі, за командою «день» - розплющити. Потім учасники гри міняються ролями: учень дає команди, учитель – виконує.
Далі вчитель викликає до школи двох учнів.
Гра «Рибалки»
Спочатку вчитель сам грає роль учасника пари. Згодом можна викликати до дошки двох школярів. Один з них формулює завдання, інший – «ловить» те, що задано, плескаючи долонями. Потім учні міняються ролями.
ОРІЄНТОВНІ ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ РОБОТИ В ГРУПІ:
1. "Злови слово". Дитині потрібно "зловити" (плеснути в долоні) лише задані слова. Варіантів цих слів є безліч: конкретне слово (мама), ім´я хлопчика або дівчинки, назва фруктів, овочів, меблів, птахів, тварин, пір року…
2."Злови голосний звук". Один гравець називає голосні звуки. Коли інший чує серед них заданий звук (о), йому потрібно плеснути в долоні.
3."Злови приголосний звук". Один учасник пари називає звуки, інший - плескає в долоні, коли чує заданий приголосний звук.
3.РЕГУЛЮВАННЯ ГУЧНОСТІ ГОЛОСУ.
Гра "Хто тихіше?"
Викликаю до дошки до дошки двох учнів і ставлю їм запитання. Учні по черзі тихо, але так, щоб їх всі учні класу, відповідають:
-Як звати твого батька (маму, бабусю, дідуся, сестричку, братика, друга…)?
-Якого кольору очі у твоєї мами (батька, сестри, братика, подруги…)?
-Яка тварина або пташка живе у тебе вдома (або яку тварину чи пташку ти хотів би мати вдома)?
4.РЕГУЛЮВАННЯ ТЕМПУ МОВЛЕННЯ.
Гра "Луна".
У грі беруть участь два гравці. Один з них промовляє слова, інший - повторює в такому темпі (повільно або швидко). Потім гравці міняються ролями.
Гра "Навпаки".
Умови гри аналогічні умовам гри "Луна". Різниця лише в тому, що повторити потрібно в протилежному темпі (якщо ведучий промовляє дуже повільно- учень повторює якнайшвидше).
Гра "Перегони".
Особливістю цієї гри є те, що потрібно повторити слово (словосполучення або речення) з поступовою зміною темпу мовлення: від найповільнішого до найшвидшого або навпаки:
імена учасників пари, прізвища, по батькові, (мам, сестричок або братиків, дідусів, бабусь, друзів); назви днів тижня, пір року, кольорів, шкільного приладдя; назви одягу, взуття, фруктів, овочів, квітів, дерев, тварин, птахів…
5.ФОРМУВАННЯ ВМІННЯ ГОВОРИТИ ПО ЧЕРЗІ.
Гра "Хто більше?"
У грі беруть участь два гравці, які по черзі відповідають. Перемагає той, хто говорить останнім,якщо кількість відповідей обмежена (пори року, дні тижня…), діти змагаються до першої помилки:
дні тижня, пори року, кольори, одяг, взуття, імена…; ланцюжки слів (кожне наступне слово починається на звук, який є останнім у попередньому).
Ефективним засобом для формування у першокласників уміння говорити по черзі є використання ігрових прийомів із застосуванням різних "чарівних" предметів, які надають дозвіл для висловлювання під час спілкування в групах лише одному учасникові.
Гра "Замочок".
Учасники гри домовляються, що у кожного рот закритий на "замочок", говорити може лише той, у кого в руках є ключ (іграшковий або справжній). Потім він передає ключ і право голосу іншому.
Гра "Мікрофон".
Павила гри аналогічні правилам гри "Замочок", різниця лише в тому, що діти передають мікрофон.
Гра "Чарівна вуглинка".
Дія відбувається в палаці Снігової королеви, де все покрите льодом. Лише той, хто тримає"чарівну вуглинку", зігрівається і може говорити.
Гра "Чарівна паличка".
Злий чарівник усіх зачарував: ніхто не може розмовляти. Зняти з себе чари може лише той, хто тримає чарівну паличку.
Ці "чарівні" предмети, які передають один одному, можна застосовувати під час показової або самостійної роботи пар на робочих місцях. Навчальний зміст завдань може бути різноманітним: по черзі прочитати текст, дати відповідь на запитання тощо. Застосування цих прийомів, продемонстрованих спочатку на прикладі роботи однієї групи перед усім класом, згодом можна використовувати під час самостійної роботи груп (готуємо для гри стільки "чарівних" предметів , скільки передбачається груп).
Використання перелічених вище ігор та ігрових прийомів на уроках навчання грамоти в 1 класі поєдную з аналогічною діяльністю на уроках з інших предметів та продовжую в наступних класах. Така систематична комплексна робота сприяє вихованню у наймолодших школярів демократичного стилю спілкування, який проявляється в умінні уважно слухати співрозмовника (не перебиваючи), поважати думку іншого (утримуючись від негативних коментарів тощо), толерантно висловлювати власну думку, не нав´язуючи її іншим (уникаючи категоричної інтонації і підвищеної сили голосу, демонструючи стриманість міміки та жестикуляції), змінюючи власну думку під впливом переконливих аргументів.
Групова форма навчальної діяльності особливо успішно використовується в роботі з розвитку мовлення - для обговорення самостійно прочитаного тексту або проблем, пов´язаних ситуаціями повсякденного життя, непідготовленого усного переказу, письмових висловлювань, які автори читають один одному в парах. Цю форму навчальної діяльності можна застосовувати і для мовної роботи.
Ось декілька прийомів колективної діяльності.
Прийом "Читання в парах. Обмін думками."
Робота привчає школярів розмірковувати над текстом, а також рацювати разом з однокласниками над пошуком відповіді на певне питання. Кожний учень працює спочатку самостійно, виконуючи завдання вчителя, а потім діти вислухавши відповіді один одного - складають спільну відповідь.
Прийом "Читання в парах. Складання короткого переказу".
Така стратегія застосовується для першого читання тексту. Учитель ділить текст на частини, а кожен учень самостійно читає частину тексту, потім вони виконують у парі різні ролі. Один з них - доповідач - переказує прочитане партнерові, котрий виступає в ролі того, хто слухає і запитує. Після такого обговорення учні читають наступну частину тексту і міняються ролями під час її обговорення.
Прийом "Взаємні запитання".
Два учні працюють у парі. Вони одночасно читають перший абзац нового для них тексту (мовчки), а потім зупиняються. Один з учнів ставить іншому запитання за прочитаним уривком, той відповідає. Далі наступниий абзац, і діти міняються ролями. Замість одночасного самостійного читання можна запропонувати учням читати напівголосно один для одного: один-читає і ставить запитання, другий - слухає і відповідає, потім вони міняються ролями.
Це може навчальний або художній текст.
Прийом "Віднови текст".
Учні працюють у парах. Вони отримують кілька карток, на яких подано частини тексту. Діти читають мовчки, потім всі фрагменти обговорюють, у якому порядку їх треба розташувати, щоб скласти цілістний текст.
Учням пропонуються запитання, які можуть допомогти їм прийняти рішення:
- Чи може цей уривок бути першим, чому?
- Чи може цей уривок бути останнім, чому?
- Що може бути в уривку, який іде після цього?
- Чому цей уривок не може бути раніше попереднього?
Прийом "Мозаїка".
Це ускладнений варіант роботи з відновлення деформованого тексту. Його особливість і важливість полягає в тому, що виконання спільного завдання залежить від уміння кожного переказувати свій фрагмент тексту, з яким не знайомі інші учасники групи. Відновити текст можна лише після з´ясування всіма учасниками змісту всіх уривків на основі переказів "експертів" з окремих фрагментів. ( Той, хто розповідає, може підглядати у свій аркуш, але не показувати його іншим учасникам . Вислухавши всі перекази, діти вирі-шують, у якому порядку мають іти уривки, щоб вийшов цілісний текст).
Текст для "Мозаїки" (оповідання Л.Вишневецького "Вишеньки"- для учнів 3-4 класів).
1 - А тому, синку, що сніг засипав усю землю навкруги, і голодні пташки ніякої поживи з-під нього дістати не можуть, - відповіла мати.
Андрійко подумав трохи і притьмом кинувся до хати.
2 - Ходить Андрійкова мама по рипучому снігу навколо вишеньки і журиться:
- Ой лихо, горобці подзьобали усі бруньки на деревах!
3 - Незабаром повернувся із куснем хліба, покришив його і розсипав по снігу навколо вишні. І припрошує пташок:
- Їжте, горобчики, їжте, сіренькі, на здоров´ячко !
4 - Андрійко стоїть у маминих слідах і бачить на снігу луску від вишневих бруньок.
- Мамо, - питає хлопчик, - а чому горобці унадились до нашої вишні?
(Відповідь: 2, 4, 1, 3).
Прийом "Позначки".
Учні самостійно читають текст, а потім кожен має міркувати, новим чи вже відомим для нього була та чи інша частина змісту прочитаного, і зроби-ти спеціальні позначки на полях тексту. Потім діти працюють у парах: пока-зують один одному позначки, обговорюють, чому вони зроблені саме так. Після цього один з пари учнів має розповісти про цю роботу. Заздалегідь дітям потрібно пояснити, що розповідатиме один, але про обох, і при цьому бажано сказати, що виявилося спільним в їх роботах, а чим вони відрізняли-ся.
Але, не дивлячись на таке роз´яснення, майже всі учні спочатку говорять лише про себе: "Я відмітив…", "Я не знала…"…Регулярне застосування такої роботи призводить до активного використання учнями висловлю-вань: " У марійки…, а в мене…", "У нас обох…", "Виявляється, Олег знав, що…, а я ні…" тощо.
Ці прийоми колективної діяльності були розроблені в програмі "Читання і письмо для розвитку критичного мислення".
Немає коментарів:
Дописати коментар